Зазвичай не кожне місто, а тим паче село, в минулому, мало фортецю. Стара Збур’ївка може пишатися і такою сторінкою своєї унікальної історії. До останнього часу місце розташування «нашої» фортеці було найбільшою історичною «старозбур’ївською» загадкою. Існувало три можливих варіанти, але надати перевагу одному з них заважали різні дослідницькі аргументи. Місяць тому, за участю старшого наукового співробітника Херсонського краєзнавчого музею Сергія Дьяченка, використовуючи космічні знімки території села, вдалося досить точно встановити на місцевості межі фортифікаційної споруди. Збур’ївське укріплення було розташоване на території сучасної центральної частини села.

В 1776 році на південній окраїні Колпаківи (село починалося з району Кочилова) було збудовано Збурївський ретраншемент (різновид фортеці), який входив до Дніпровської оборонної лінії, спорудженої на випадок можливої війни з Туреччиною. Фортеця мала вигляд прямокутника, відсипаного земляним валом (на зразок Херсонської фортеці), з кутовими редутами та чотирма бастіонами, які виступали з кожної стіни. На редутах та бастіонах встановлювали артилерійські батареї. Площа укріплення сягала тридцяти гектарів. До фортеці можна було потрапити через троє воріт: Дніпровські, що виходили до Кута, Московські та Кінбурнзькі. З Московських воріт ішла дорога (сучасна вулиця Виноградна) до Голого Перевозу, з Кінбурнзьких (сучасна вулиця Нахімова) – до найближчої фортеці Кінбурнзької. В середині ретраншементу було розташовано сімдесят чотири споруди: казарми,будинки для офіцерів,продовольчі склади,арсенали та інші. Центральна фортечна площа знаходилася в районі перехрестя сучасних вулиць Тюленіна та Піонерської, тут же(на місці сучасного подвір’я Шишкіна В.С.) була збудована перша Збур’ївська гарнізонна церква. Місцевість, в якій був розташований ретраншемент, була досить вологою, тому довелося збудувати спеціальну дренажну систему,яка відводила зайву грунтову воду з фортеці до річки. «Гармашівський» водостік є нічим іншим як залишком фортечного водовідводу, а сучасне озеро в нашому парку – розташоване на місці озера, яке і в той час знаходилось в ретраншементі.

Військово-політичні події на півдні Російської імперії розвивались так,що Збур’їському укріпленню не довелось узяти безпосередню участь у бойових діях. Але ретраншемент відіграв важливу роль в якості сильного опорного пункту, бази забезпечення перемоги в другій російсько-турецькій війні. Через фортецю йшло матеріальне забезпечення воюючої армії,резерви,фортеця використовувалась для відпочинку та лікування військ.

У 1792 році фортецю «упразднили», але ще декілька років укріплення використовувалась як «зимові квартири» для перебування різних військових частин. Поступово територія ретраншементу ставала частиною села, у 1837 році на місці колишнього Олександрівського бастіону збудували нову церкву (споруда Будинку культури).

У фортеці неодноразово, по декілька тижнів, жив О.В. Суворов , який у своїх листах називав наше село не інакше як «Збурьевск», підтверджуючи плани російського уряду щодо перетворення поселення в місто. В укріпленні бували інші видатні полководці: Кутузов, Багратіон, Нассау. Після героїчної перемоги в Кінбурнзькій битві , 1-2 жовтня 1787 року, в «Збурьевске» відпочивав та лікував рани легендарний гренадерський Орловський полк, який витримав основний удар турецького десанту та поніс найбільші втрати. Казарми «орловців» розміщалися на місці сучасного подвір’я середньої школи, їхні загиблі та померлі від ран товариші були поховані неподалік (південна частина сільського парку).

Збур’ївська фортеця відкрила не тільки унікальну сторінку в історії села, але й дала його сучасну назву. Укріплення будувалося на окраїні Колпаківки, але отримало назву від Збур’ївського Кута, на березі якого було розташоване. Згодом назва укріплення перейшла в назву села – Колпаківка стала Збур’ївкою.

Віктор МАРУНЯК.