Мальовниче село Стара Збур'ївка потопає в садах, виноградниках та городах, а її красу охороняють соснові ліси, та славу селу роблять хазяйновиті і працелюбні мешканці, особливо моряки.

Село Стара Збур'ївка було засновано у 1770 році Колпаком і отримало назву Колпаківка, а оселилися в селі запрошені полтавські козаки та державні селяни. Мешканці села займалися рибальством, землеробством, розведенням худоби та птиці. Близько 60 років хазяйнували козаки на Збур'ївських землях.

Та в 1836 році Уряд видає Указ про формування стану вільних матросів, а самим морякам та їх сім'ям надавалися певні пільги, такі як: звільнення від служби в армії, від податків, від обов'язкових повинностей.

Але для роботи на судах були потрібні кадри і уряд вирішив запросити спеціалістів з-за кордону. Італійці навіть не відгукнулися на запрошення, а Голландія, Франція та Німеччина надіслали старший плавсостав, а простих матросів на морі бракувало. Треба було молодший плавсостав вчити морській справі, і уряд звернувся до селян і зокрема до збур'ївчан. Для селян це була зовсім незнайома морська наука, якою треба оволодіти, відірватися від землі, від сім'ї і попрямувати голубими дорогами у незнайому далечінь - та збур'ївчани ризикнули.

Прямо на суднах колишні селяни-збур'ївчани оволодівали справою моряка. Через декілька років в селі з'явився новий прошарок мешканців - це моряки. Десять - п'ятнадцять сімей, а саме Соколови, Соляники, Нижники, Пироги, Вічні, Погорілови, Мірошниченки та інші створили першу хвилю славетних збур'ївських моряків.

Однією з умов роботи на флоті була обов'язкова служба протягом 5 років, а ще 3 роки моряки та їх сім'ї користувалися пільгами, хоча і не працювали в морі. Ось на цьому ґрунті і зароджуються цілі династії моряків.

Пройшло 30 років і загриміла слава збур'ївських моряків, з'явилися капітани, штурмани, шкіпери, купці, судновласники. До Жовтневого перевороту уже 100 суден було у власності збур'ївських моряків. Село багатіло і стало самим заможним на Нижньому Дніпрі, 200 років Стара Збур'ївка тримала славу найбагатшого із морських сіл. Ось тоді село і розділилося на дві половини - це прошарок багатих сімей моряків з добротними домами, великими присадибними ділянками, власним транспортом, та бідні селяни з будинками під солом'яними стріхами і Камишовими парканами. Між мешканцями з'явилися заздрощі, чвари, ворожнеча і влада поділила село на два - Стару і Нову Збур'ївки.

Грянула Революція, Громадянська війна; багато сімей були розкуркулені, частина мешканців виселена, транспорт націоналізований. А згодом і прокотилася по Старій Збур'ївці Вітчизняна війна, багато моряків пішли захищати свою землю, дехто з них не повернувся до рідної оселі, і слава збур'ївських моряків вщухає.

Та останнім часом морську естафету поколінь підхопили юнаки - випускники Старозбур'ївської загальноосвітньої школи, вони стали відновляти колишню славу збур'ївських моряків, це: Дмитро Раковський, брати Небоги Ігор і Павло, Станіслав Стафійчук, Микола Расторгуев, Олег Соловйов, Андрій Пантак, Олександр Чорний, Ян Троян, Олексій Лучагін та інші. Зараз в морських навчальних закладах Херсона навчаються морській справі Ілля Пугаєв, Олег Суханов, Віктор Мартинов, Віктор Шевчук, брати Пироги Тарас та Роман, Дмитро Грищенко, Андрій Лисенко та інші.

Сім вам футів під кілем!

З.М. Нечитайло.